В Ужгороді синтезували мистецтво

14-15 жовтня в Ужгороді відбувся  єдиний на Закарпатті контемпорарі -проект синтезу мистецтв «Екле».  Проект збирає художників, поетів і музикантів навколо творення нового мистецького продукту. Три активні потоки творчої енергії представлені на одній сцені – небуденне явище в українському культурному просторі . 

Молоді закарпатські художники, поети й музиканти, об’єднавшись в Асамблею Митців «Ротонда», вже вчетверте ініціювали проведення альтернативного творчого проекту «Екле». Організатори вважають , що такий творчий симбіоз відкриє нові площини для розвитку як мистецтва краю, так і української сучасної культури загалом.

 Фестиваль «Екле» – назва утворена від  терміну «еклектика» – поєднує в собі 3 види мистецтва :

                візуальне – живопис , відеоарт, перформенс або хеппенінг,

    аудіальне – музику,

    вербальне – поезію.

За таким рецептом на сцені проекту «Екле» творився синтетичний артпродукт , який апелював до всіх органів чуття глядача/слухача.

Суть «Екле» в інтеграції і живій взаємодії різних жанрів сучасного мистецтва і спостереження за результатами цього взаємопроникнення. Так, цьогоріч  синтезувати зголосилися аж 10 тріад митців.

Проект «Екле» відбувався протягом двох днів.  В перший екледень були представлені  5  мистецьких проектів :

Валентин Кузан + Стас Туріна+ Elefunk Vibrations і Андрій Гасинець

Мірек Боднар+Данило Ковач+ Томаш Гажлінскі

Петро Мідянка+ відеоарт Ганса+ Elefunk Vibrations і Андрій Гасинець

Галина Крук+ Ольга Коломиєць+Роман Бардун + Олексій Хорошко

Віталь Рижков+ Володимир Топій+ Elefunk Vibrations і Андрій Гасинець.

         Найбільш непередбачуваними й цікавими видались художники. Оскільки працювати з живими фарбами,  як це було на попередніх «Екле», адміністрація приміщення заборонила (ще пляма лишиться!) митці пішли іншим шляхом — замість живопису використали перформенс.  Внаслідок цього, ужгородська публіка   вперше познайомилася з  перформенсом у такій кількості і якості.

Першою вражаючою тріадою були Валентин Кузан + Стас Туріна + Elefunk vibrations і Андрій Гасинець. При чому Стас Туріна до останнього не знав, що він буде робити на сцені. І вирішив просто вийти і бубоніти. Наче нічого цікавого, проте під акомпанемент музики і майже одночасно з  віршами Валентина Кузана це виглядало дуже вдало експериментально і екстравагантно водночас. І саме виглядало, а не звучало, бо Станіслав Туріна відповідав за задоволення візуальних запитів публіки.

Запам’ятався виступ вже відомого Ужгороду Віталя Рижкова – поета з Білорусі-  разом з перформером Володимиром Топієм. Про перформенс годі говорити – це треба бачити, проте творча співдія  разом з нарізкою квітів(свіжий запах відчули всі) подарували глядачам  відчуття участі в чомусь дуже незвичайному, новому, видовищному й змістовному.  

Першого екледня поряд з молодими поетами/художниками/музикантами виступив представник старшого літературного покоління Петро Мідянка з новою збіркою «Вірші з поду», яку запрезентував  ужгородцям того ж дня на «Екле». Петро Миколайович , як свій серед своїх, під відео Ганса щиро ділився віршами і взагалі  був як завжди безпосереднім і лагідним.

Другий багатий на артцікавинки екледень складався з виступів :

проект Солов’я і друзів «Супермодель»

Іван Непокора + Юра Білей + Антон Діхтярьов

Богдан-Олег  Горобчук + Тібор Товт + Elefunk Vibrations і Андрій Гасинець

Лесь Белей + Павло Ковач (мол.)+ Андрій Гасинець

Vік Коврей + Петро Ряска + Keas .

Відкрив другий і останній день фестивалю проект Солов’я і друзів «Супермодель», що поєднав у собі поезію з елементами театру. Далі йшли не менш цікаві видовища : тріо Іван Непокора + Юрій Білей + Антон Діхтярьов створило у залі таємничу атмосферу. Перформенс Юри Білея вийшов далеко за межі сцени і торкнувся навіть задніх рядів. Це було масштабне дійство з миттям підлоги власним волоссям і наступним самозамотуванням  у вимиту клейонку. Публіка в більшості не розуміла що коїться, адже з перформенсом ще добре не знайома, проте в тому, що всі були вражені й захоплені сумніватись не варто. 

Виступ Богдана – Олега Горобчука разом з Тібором Товтом і гуртом «Elefunk vibrations» і Андрієм Гасинцем не був скасований з причини відсутності поета. Цю проблему вирішили дуже по сучасному : оскільки він не може бути в залі фізично – програма Skype  дозволить нам і бачити і чути поета. Такого певно ще не було на жодному з українських фестивалів. Під реальний перформенс Тібора Товта і музичний акомпанемент на великому екрані всі могли добре бачити і трошки гірше чути віртуального Богдана-Ігоря Горобчука.

Також вихованню естетичних смаків ужгородців сприяв виступ тріади Лесь Белей + Павло Ковач(мол.)+ Андрій Гасинець. Під поезію Леся Павло Ковач джуніор розпочав свій перформенс, учасниками якого охоче ставали чи не половина глядачів.

Завершив другий екледень вже символічно тандем Вік Коврей + Петро Ряска + КЕAS .

Також учасниками «Екле» були Галина Крук, Олексій Хорошко, Роман Бардун та Ольга Коломиєць з проектом «Спів існування». Проект, який поєднує в собі поезію, відеоарт, джазові та вокальні імпровізації, був сприйнятий ужгородцями неоднозначно , адже вимагає насправді багато уваги та камерності, що опісля важко давалося публіці.

Важливим елементом «Екле» є виставка візуального мистецтва, яка демонструвала наслідки співпраці поета і художника. Так, на експозиції були представлені близько 20 картин та  інсталяцій ,імпульсом для створення яких стали вірші поетів-учасників «Екле».

Попри волонтерські основи організаторам фестивалю вдалося перетворити «Екле» на добру культурну традицію. Фестиваль є тим проектом, який зводить митців з різних гілок  мистецтва і провокує їх на сміливий експеримент під назвою «діяти й творити разом». Такий синтез  не може не бути плідним і цікавим як самим творцям так і глядачу.

Бачимо, що «Екле» є подразником, який робить помітними  насправді потужні культурні пласти Ужгорода і  змушує його мешканців бачити, чути і сприймати нове молоде мистецтво.

Такі проекти тільки починають розвиватись в Україні, а завдяки митцям з АМ «Ротонда» Ужгород має шанси перетворитись на плацдарм для таких фестивалів-синтезів, які (якщо бути оптимістом) згодом  відбуватимуться у багатьох містах України.

Тож, до зустрічі в Ужгороді на  ювілейному «Екле 5».

Подробиці на ekle.uz.ua